День 4. Чорногірський масив: Піп Іван, Бребенескул, Несамовите
Підйом на Піп-Іван Чорногірський. Бачили найвище розташовану будівлю в Україні. Какао і сухофрукти на висоті 2020 метрів. Перехід під важкі погодні умови Чорногори: сильний боковий вітер, дощ, град, сонце. Пройшли через г. Дземброню, г. Мунчел, о. Бребенескул, г. Ребра. По дорозі бачили г. Вухатий Камінь, г. Гутин -Томатник. Розбили намет біля озера Несамовите.
День 1 | День 2 | День 3 | День 4 | День 5
День четвертий маршруту Мармароси – Чорногора.
Пройдений шлях: 15,5 км. Час в дорозі: 7 год. Погода: сонце, дощ, град. (на Чорногорі погода змінюється кожні пів години)
На четвертий день, зранку, хотілося прокинутися чим раніше, щоб вийти і на горі зустріти сонце, але втома після пройдених 23 км минулого дня вдалася взнаки. Вийшли ми в 9-ій годині ранку.
Сходження на Піп-Іван Чорногірський ми почали через полонину Гропа, яку відвідали вчора. Від кемпінгу до вершини нам потрібно було пройти 3 км. підйому.
Підйом на Піп-Іван Чорногірський
Черз ліс вийшли на вершину Васкул (1730). Лишалось менше 2 км до вершини Попа. Вся вершина гори Васкул була вкрита гірською сосною (1,5). Вузька стежка, через густі зарослі цього чагарника, вела нас до вершини.
Хоч на небі хмарно, на висоті ультрафіолет дається в знаки. Непомітно горять ніс, щоки і лоб. Крем від засмаги вам в допомогу))
Рододендронів на Чорногорі не менше чим на Мармароському Масиві. Чим вище ми підіймалися, тим квітів ставало все більше і більше.
Салатовий мох на каміннях придавав пейзажам, ще більшої казковості. Чагарники гірської сосни з набором висоти все рідшали, і рідшали.
Подекуди вилазили з трави сині дзвіночки. Їх неважко було помітити серед рожевого килиму з квітів Червоної Рути.
Наша невеличка, але дружня група, готова подолати останні 200 метрів підйому) Бублики, що висять на шиях, мають допомогти))
Іноді йти доводилося по величезних валунах. Вони були не стійкі і похитувалися.
Озиралися назад, щоб подивитися на пройдену мармароську частину нашого маршруту. Вдалечині, на задньому плані, видніється Мармароський масив з Піп Іваном і Петросом. Деколи не вірилось, що ми вже подолали пішки такий довгий шлях (близько 55 км.). Але знали, що розслаблятися не потрібно, оскільки, попереду фактично, ще два дні дороги і весь Чорногірський масив від Попа до Говерли.
Білий Слон – обсерваторія на Піп-Івані Чорногірському
Ми зітхнули з великим полегшенням, коли подолавши останні метри важкого підйому, показались руїни обсерваторії, яку колись збудували поляки. Колишня польська астрономічна і метеорологічна станція носить назву Білий слон. Найвищий по розташуванню будинок в Україні. Висота 2020 метрів.
Організували невеличкий перекус. Гаряче какао, яке залили ще зранку в термос, стало в пригоді. На вершині Піп-Івана було дуже холодно і дув сильний вітер. До речі цегла, покладена у вікнах, свідчить про те, що обсерваторію хотіли відновлювати. Але поки проект заморозили. Говорили навіть, що тут має буде готель.
А так відпочивають місцеві: зібрались групою в 15 чоловік, взяли каністру горілки, відро м’яса і виїхали на гору випити і помилуватися краєвидами. Прямо на висоту 2020 метрів можна без проблем виїхати на такому транспорті.
Під обсерваторією спонтанно виникла галявина для романтиків, де камінцями викладають послання для різних адресатів. Тут і назви міст, і імена людей, і сердечка для коханих. 
А це саме головне послання. Ла-ла-ла-ла-ла-ла!
По Чорногорі
Перепочивши на Піп-Івані, поступово покидаємо вершину, бо по переду, ще важкий шлях по Чорногірському хребту. Кінцевий пункт на сьогодні – озеро Несамовите. До нього від Піп Івана 12 кілометрів гірською, деколи кам’янистою, стежкою. Якщо чесно на 4-ий день втома давала про себе знати і вже почала відчуватися біль в стопах. З кожним кілометром йти ставало все важче і важче. Але озираючись по бокам, забуваєш про якусь там біль, і душа твоя повністю відпочиває.
Білий слон поступово віддалявся.
Краєвиди змінювались один за одним.
Виходим на Дземброню
Попереду Мунчел і Бребенескул.
Град і непогода
Йти по Чорногорі не комфортно. Постійно дув сильний, боковий, холодний вітер зі сторони Закарпаття. Було дуже сиро і холодно. І все ж таки, сюрпризів від Чорногори ми дочекалися. Пройшовши г. Дземброню, почалося саме цікаве. Боковий вітер нагнав нам лиху погоду і на Чорногорі почався град з дощем. Маленькі крупинки граду почали бити по носі. Ми швиденько дістали свої дощовики і вділи накидки на рюкзаки. Я сховав подалі фотоапарат тому фоток негоди немає))
По сторонах було видно, як в недалеких гірських селах, періщать сильні зливи. Нам повезло більше, в нас накрапав легенький дощ з градом. Град то переставав, то знову починався. Але в комбінації з боковим вітром було відчуття, що починається зима.
Сподобалась фраза Ромчика: “Якщо ти був в горах і не попав під дощ, то ти не був у горах“!
Озеро Бребенескул
По непогоді ми дійшли до озера Бребенескул. Біля озера трохи розвиднювалось.
Природа зі снігу виклала серце (Справа на фото). Думав сфотографую цей витвір ближче, але знову почався дощ і довелося ховати фототехніку.
От вам і контраст Чорногори. Десять хвилин назад було темно і йшов дощ. Тут вже, місцями вигорівша, місцями яскраво-зелена, травичка виблискує на сонці.
Під горою Ребра лягли перепочити на сонечку і подивитися на Говерлу. Вона вже так близько. Завтра ми до неї дійдем.
Підходимо до нашого пункту призначення на сьогодні. Десь тут внизу озеро Несамовите.
Озеро Несамовите
Близько 16:00, ми дійшли до озера Несамовите. Але ще треба було спуститися на 80 метрів донизу. Не можу передати, які ці останні метри спуску були важкі))
Озеро Несамовите і гора Туркул.
Є легенда, якщо в озеро кинути камінь, то на Чорногорі починається дощ. Певно як ми йшли, хтось пару штук жбурнув у воду.
Вода прозора. В озері живуть тритони. Внизу не дув вітер і було спокійно. Схил гори захищав це місце від бокового вітру, який нас діставав протягом всього переходу.
На галявині вже було облаштовано кілька стоянок.
Як тільки ми зійшли, на нас почав насувати туман. Прийшлось швидко облаштовувати намет і готувати вечерю. До речі, вечерю готували на газовому пальнику, бо дров біля Несамовитого, включаючи всі вершини Чорногірського хребта, немає.
Приблизно такий туман насунувся за 15 хвилин. Порівняйте цю галявину і ту, що на дві фотографії вище.
Перед сном все добре запакували в поліетиленові пакети, бо роса в горах на ранок – рівнозначна сильній зливі.
Читати про п’ятий день: Говерла і спуск до Лазещини.