Лісабон. Виїзд в столицю Португалії. Оглядовий маршрут
Лісабон – столиця Португалії.
За народною легендою, місто Лісабон було засноване давньогрецьким героєм Одісеєм, і як Рим, виникло на семи пагорбах. Вигідне географічне розташування міста сприяло його швидкому розвитку. Лісабон омиваєтся річкою Тежа.
На четвертий день життя і подорожі в Португалїі, після пляжного відпочинку, ми вирішили поїхати в Лісабон. Ось так приблизно виглядала карта нашого маршруту.
Дядько Орест відвозив Сергія і Руслана на літак в Лісабон, ми поїхали разом з ними. Висадив нас на станції метро Орієнте (там знаходится автовокзал). Прибули в Лісабон з самого ранку. Це дало нам змогу оцінити лісабонський схід сонця!
На метро ми приїхали на площу Маркіза де Помбала, в центрі якої стояв однойменний величезний пам’ятник . Під ногами бруківкою викладений величезний кораблик.
Маркіз де Помбал – національний герой Португалії, діяв в епоху просвітництва.
Пам’ятник в алегоричній формі розкриває важливі реформи Маркіза в різних сферах життя країни : в освіті, в управлінні державою і в сільському господарстві . Розколоті кам’яні брили і хвилі біля постаменту є символом наслідків землетрусу в Лісабоні в 1755 році. Після цих подій де Помбала був змушений взяти в свої руки управління країною і відновлення архітектури Лісабона.
Піднялися наверх по парку Едуарда IV. Потримали в руках португальський прапор.
Вийшли вгору до невеличкого оглядового майданчика, де видно, пам’ятник Помбалу (біля якого тільки що були), вид на прирічковий Лісабон і річку Тежу. 
На будинках навіть викладають плиточкою картини, що робить кожний будинок по своєму унікальний. 
Тут можна побачити цілі історії про мореплавців і богів.
Тротуарна бруківка дуже слизька і дрібна. Все старе місто викладене нею. 
Місто ще не прокинулося, але патрулі на своїх місцях!
Площа Россіо
На фоні видно національний театр Марії II.
На площі зустріли підозрілих чувачків. Як виявилося, це торговці травкою. Він підходить до тебе, в руках у нього якийсь дрібний товар, зазвичай це окуляри від сонця, і починає тихо тобі говорити: “Марихуана, Гашиш??” і пальцем притуляєттся до носа даючи знати що є і таке, що можна нюхати. Таких чувачків по Лісабону тусить дуже багато. Гуртуюттся вони майже біля всіх точок, де бувають туристи. Трошки пізніше ми почали їх вже розрізняти зразу, та й вони нам дороги не давали, постійно підходили і пропонували свій “продукт”. Ну я, як завжди, поцікавився цінами – від барселонських вони далеко не втекли, просили - 25 євро за коробочку!
Дійшли до відомого лісабонського ліфту – ліфт Санта Хуста. Піднятися на ліфті коштує 5 євро. Ми не піднімалися тому, що він ще не працював.
Дійшли до арки “Ворота у Європу”. Якраз почали відкриватися ресторанчики і ми вирішили поснідати на самій колоритній вулиці Лісабона – Руа Аугушта.
Замовили рибку… 
Тріумфальна арка на Руа Аугушта. Ворота в Європу
На Тріумфальній арці також є оглядовий майданчик і ліфт. І підйом коштує не 5 євро, а всього 2 євро. Так як нам не вийшло піднятися на ліфті Санта Хуста, ми вирішили зробити це тут.
Побачили чудові краєвиди міста з помаранчевими дахами. І висота арки не відрізняється від ліфта. Можливо менша на пару метрів.
Вдалечині видніється відомий міст 25 квітня і пам’ятник Ісусу (схожий як на горі Тібідабо в Барселоні)
Вид з оглядового майданчика просто захоплює. Очі радіють від побаченого. 
Це вершина Тріумфальної арки.
Такими східцями ми піднімалися і спускалися на оглядовий майданчик.
Зразу після арки ми вийшли на площу Комерції (Plaza De Comercia). Тут їздять тук-туки… 
і жовті трамвайчики, як візитна карточка Лісабону.
Так виглядає Тріумфальна арка з площі Комерції. Дуже цікаво спостерігати як курсують взад-вперед трамвайчики. Все разом сходиться в дуже гарну картинку.
Від радості аж хочеться пригати. 
Пам’ятник королю-реформатору Жозе I, міністром у нього був, згаданий вище Маркуз де Помбал.
Прямо біля площі знаходиться старий причал.
Річка Тежа розділила Лісабон на частини.
Далі по своєму маршруту ми дійшли до ринку Рібейри, там сіли на тролейбус і поїхали в сторону Белему.
Монастир Жеронімуш
Вийшли ми біля грандіозної споруди – монастиря Жеронімуш.
У західному крилі монастиря знаходиться Національний археологічний музей.
Черга в дану будівлю була нескінченна, тому ми вирішили її відвідати в наступних подорожах))
Саме тут Васко да Гама і його супроводжуючі провели в молитві ніч перед відплиттям у бік Індії. Тут він і спочиває.
Навпроти монастиря збудований парк. Парк в композиції з монастирем дає досить яскраву картинку.
На дворі була сильна спека, тому охолодитися не помішало))
Краса
Фортеця Белен. Пам’ятник епохи Португальських відкриттів.
Дійшли до фортеці Белен. Ще одне чудо Португалії.
Побудована в 1515 році як фортеця для захисту входу в гавань Лісабона, вежа Белен була відправною точкою для багатьох географічних відкриттів. В моряків це був останній погляд на свою Батьківщину.
Як і всюди черги кілометрові, тому на спеці ми не ризикнули стояти.
А ми замість того, щоб стояти в черзі вирішили попити Сангрії в кафе біля фортеці і з’їсти гаспачо з літнім салатиком.
Помилка. Пити сангрію треба тільки в Іспанії. Тут її робити не вміють! 
Після Белену ми поверталися повз відому споруду під назвою Беленський палац.
Дана споруда є офіційною резиденцією португальського Президента. 
Але всередину палацу не пускають, тому що тут наразі перебував Президент. Перед воротами і центральним в’їздом чатує колоритна варта.
Пройшли повз парк Альфонса де Альбукерке.
По дорозі зайшли в музей карет.
Так як нас біля п’ятої вечора мали забрати з точки, в яку нас привезли (станція Орієнте) часу на прогулянки більше не було і вирушили додому. 
Потім нас зустрів дядько Орест і ми вирушили в Понтевел.